Пам’ятаєте, ми питали, скільки Міккі Маус готовий заплатити за «нюдси»?

Так от. Біля примірочної вже черга.

У справі про продаж Character.AI з’явився ще один претендент. І якщо Disney можна впізнати хоча б за вухами, тут із прикмет — нью-йоркський венчурний фонд і бажання залишитися неназваним.

Ваші зізнання можуть перейти у складі придбання платформи.

Його ім’я пропонують залишити за лаштунками.

Не плутайте цікавість із правом на інформацію. Ви тут узагалі з іншого боку угоди.


У першій історії Disney запропонувала $20 мільйонів за ліцензію на визначені технології Character.AI. Інший претендент, Smirks and Pangs Acquisition, пропонує $10 мільйонів плюс визначені зобов’язання за платформу та інші активи. Це різні пакети, а не дві ставки за одну й ту саму переписку.[1]

Але саме друга пропозиція, за повідомленням PPC Land, охоплює користувацькі чати. І саме ім’я фонду, який фінансує цього покупця, Character Technologies попросила суд не розкривати публічно. Ходатайство подали 19 листопада.[2]

Тобто сюжет розвивається.

Спочатку ми дивилися, хто придивляється до технології, якій люди розповідали найпотаємніше.

Тепер — хто може отримати саму платформу з цими розмовами.

Роздягатися душею, виявляється, можна перед персонажем. А хто успадкує гардероб — окреме корпоративне питання.


Character.AI оголосила про банкрутство в жовтні. У своєму повідомленні компанія пояснила: придатна пропозиція може дозволити платформі продовжити роботу; без неї сервіс закриють.[3]

Для користувача це історія про співрозмовника, до якого він звик.

Для процедури продажу — про активи, які мають знайти нового власника.

Дуже різні способи описати одну й ту саму кнопку «Продовжити розмову».


Чому не назвати фонд?

За викладом ходатайства в PPC Land, розкриття може видати інвестиційну стратегію й відбити в покупця бажання брати участь у продажі.[2]

Це дивовижно знайома потреба.

Не хотіти, щоб сторонні дізналися про твої інтереси. Побоюватися наслідків розголосу. Бажати самому вирішувати, кому й що про себе розповідати.

Здається, користувачі такого сервісу могли б зрозуміти.

Нарешті у фонду й людей, чиї розмови входять до угоди, знайшлося щось спільне. Фонд просто прийшов із адвокатами.


Таємниця не абсолютна.

За повідомленням Bankruptcy Observer, компанія вже конфіденційно назвала спонсора представникам нагляду за банкрутством, комітету кредиторів і групи штатів. Суперечка — про публічне розкриття.[4]

Це не валіза грошей, залишена біля суду невідомим у плащі.

Це інша модель довіри: люди, які мають знати, знають.

Чи належите ви до людей, які мають знати?

Ви лише розмовляли.


Smirks and Pangs створили 13 листопада, а наступного дня визначили стартовим покупцем у процедурі торгів. Це ще не переможець і не завершена угода: інші учасники можуть запропонувати кращі умови.[1]

Одна доба.

У цьому віці звичайна людина ще не тримає голову.

Юридична особа вже тримає пропозицію на десять мільйонів.

Нова компанія для придбання активів сама по собі не доводить нічого злочинного. Але її коротка біографія робить питання «а хто за нею?» цілком природним.

Особливо коли купують сервіс, якому люди встигли розповісти значно довші біографії.


Навіть назва покупця — відсилання до користувачів. За описом документа в ElevenFlo, слова smirk і pang часто з’являлися у відповідях моделей. Приблизно — усмішка й щем.[1]

Дуже уважно.

У покупця знайшовся час вивчити словесні звички ваших персонажів. Представитися повністю поки не вийшло.

Брендинг близькості готовий. Прозорість ще погоджують юристи.


Запитання ставлять не лише допитливі блогерки.

U.S. Trustee, орган нагляду за процедурою банкрутства, заперечив проти визначення цього покупця та захисних умов його пропозиції. За викладом Bankruptcy Observer, правила вимагали назвати спонсора новоствореної компанії. Відсутність інформації, на думку наглядача, заважає оцінювати угоду й своєчасно заперечувати.[4]

Компанія просить дозволити конфіденційність. А як альтернативу — прибрати з правил вимогу назвати спонсора.[4]

Якщо відповідь не підходить до анкети, можна спробувати відредагувати анкету.

Хотілося б мати таку функцію під час оформлення іпотеки.


Найлегше зараз написати: «Ваші зізнання вже читає таємний мільярдер».

Але ми цього не знаємо. Пропозиція придбати активи не доводить, що конкретна людина відкриває конкретні чати. Не відомі й остаточний переможець та майбутні умови роботи сервісу.

Незручне питання виникає раніше:

Чому користувач має розглядати можливу передачу своєї переписки як нормальну частину бізнесу, а публічне ім’я інвестора — як потенційну шкоду бізнесу?

У договорів є категорії, винятки й процедури.

У людини перед екраном є коротше запитання: кому це дістанеться?


У жовтневому повідомленні Character.AI нагадала про можливість експортувати дані або видалити акаунт і заявила, що правила захисту інформації залишаються чинними.[3]

Але кнопка експорту не відповідає на всі питання.

Вона дозволяє забрати копію розмови. Не дозволяє самостійно обрати наступного власника сервісу.

І не пояснює, чи залишиться знайомий персонаж таким самим після зміни компанії, моделі або бізнес-плану.

Цифрового співрозмовника не обов’язково «вбивати», щоб він перестав бути тим, до кого людина звикла. Зміна відповідей, пам’яті чи доступних функцій уже може змінити цей досвід. Це можливий наслідок зміни сервісу, а не оголошений план покупця.

Для компанії це активи.

Для користувача — місце, куди він повертався.


Станом на 21 листопада рішення про конфіденційність ще немає. Розгляд прохання запропонований на 23 листопада.[1][2]

Можливо, ім’я розкриють. Можливо, суд погодиться з компанією. Можливо, переможе інший покупець.

Але головна сцена вже відбулася.

Міккі принаймні прийшов із відомим обличчям.

Наступний претендент хоче, щоб ми поважали його приватність.

Це цілком зрозуміле бажання. Особливо людям, чиї особисті розмови можуть перейти разом із платформою.

Ваші «нюдси» хоче ще дехто.

Але не ставте незручних запитань. Людина не готова відкриватися.